|
|
Псалом 50(51): пер. о. Рафаїла Турконяка |
Псалом 50(51): переспів Яна Кохановського |
|
Помилуй мене, Боже, з великої милості Своєї, і через велике Своє милосердя очисти беззаконня моє. Особливо обмий мене від мого беззаконня і очисти мене від мого гріха. Бо я знаю своє беззаконня, і мій гріх постійно переді мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і вчинив негідне перед Тобою, щоби Ти виявився праведним у Своїх словах, і переміг, коли судитимешся. Я ж народився в беззаконнях, — у гріхах моя мати мене зачала. Ти ж, однак, полюбив правду й об’явив мені приховані й таємничі глибини Своєї мудрості.
|
Boże w miłosierdziu swoim nieprzebrany, U Twych nóg upadam ja, człowiek stroskany; Smiłuj się nade mną, zetrzy moje złości, Omy j mię, oczyść mię z moich wszeteczności! Znam swój grzech do siebie, a widzę go prawie, I Tobie nie tajny; ale Ty łaskawie Racz się ze mną obejć, abyś w słowiech swoich Zawżdy praw nalezion i czyst w sądziech Twoich. Mnie-ć jeszcze złość w matce przeklęta zastała, Mnie-ć grzech jeszcze w mleku matka podawała. O Panie, Ty szczerość serdeczną miłujesz I skarb swej mądrości takim okazujesz. |
Кохановський користувався різними перекладами Біблії. Очевидно, найбільш авторитетною для нього була Вульгата. Він навіть додає до своїх псалмів перші рядки перекладу Єронима Стридонського. Але він далекий від буквального перекладу латинського тексту. Можливо, він навіть мав перед собою порівняльні видання кількох версій, хоча гебрейську мову він навряд чи знав.
Збірка приголомшує багатством епітетів, часто винахідливих, якими Кохановський прагнув передати часом одноманітні й незрозумілі європейцеві близькосхідні вирази. Гебрейська поезія не знала ані рими, ні ритму в європейському розумінні. Засадничим для неї був паралелізм, коли два члени речення, два речення або групи речень утворюють цілість на основі подібности чи відмінности. Кохановський натомість вводить риму й принцип ізосилабізму. З точки зору версифікації ця збірка вважається найбільш багатою і розмаїтою в формальному вимірі. Псалтир перекладається стих за стихом, не змінюючи ані загальної структури, ні композиції окремих псалмів.
Psałterz Dawidów обіймає близько третини всієї польської спадщини Кохановського. Він працював над збіркою принаймні вісім років. Вже за рік по виданні збірки польський ренесансний композитор Миколай Гомулка (бл. 1535-після 1591) написав до нього музику й видав книгу "Melodie na psałterz polski", видану в Лазаревій друкарні (друкарня Лазаря Андрисовича «Officina Lazari») в Кракові 1580 р. Ці псалми й досі співаються на богослужіннях.
«Treny» (1580)
«Трени» — цикл 19 надгробних плачів, які були відповіддю на смерть його маленької дочки Уршулі, яка померла 30-місячною чи то 1578 чи 1579 р. У «Тренах» автор-батько намагався зрозуміти смерть дочки і знайти розраду. Перше видання з’явилося в Лазаревій друкарні 1580 р. У присвяті автор пише: «Orszuli Kochanowskiej, wdzięcznej, ucieszonej, niepospolitej dziecinie, która cnót wszytkich i dzielności panieńskich początki wielkie pokazawszy, nagle, nieodpowiednie, w niedoszłym wieku swoim, z wielkim a nieznośnym rodziców swych żalem zgasła, Jan Kochanowski, niefortunny ociec, swojej namilszej dziewce z łzami napisał. Nie masz cię, Orszulo moja».
У своїх «Тренах» він описує різні стадії страждання. Від туги за дочкою, печалі і смутку до повстання проти законів божественного порядку. Дослідники шукають у цьому відображення власної світоглядної кризи Кохановського.
У перших «Тренах» він порівнює дочку з маленьким солов’єм, а смерть — з драконом. Він згадує її живу. Читаючи, ми бачимо, що він не в змозі примиритися зі смертю. Йому сумно від того, що йому треба описувати мертву дочку. Він має претензії до смерті, що вона відібрала у нього улюблену дочку. Відчуває порожнечу, про яку ми читаємо в VIII Трені. «Wielkieś mi poczyniła pustki w domu moim, Moja droga Orszulo, tym zniknięciem swoim».
У Трені Х ставляться питання, не стільки риторичні, скільки сповнені безвідрадности й сумнівів. Автор згадує різні версії позагробного життя – і християнські, і античні. Він шукає місце в цьому житті померлої доньки:
Orszulo moja
wdzięczna, gdzieś mi sie podziała?
W którą stronę, w którąś sie krainę udała?
Czyś ty nad wszystki nieba wysoko wniesiona
I tam w liczbę aniołków małych policzona?
Czyliś do raju wzięta? Czyliś na szcześliwe
Wyspy zaprowadzona? Czy cię przez teskliwe
Charon jeziora wiezie i napawa zdrojem
Niepomnym, że ty nie wiesz nic o płaczu moim?
Czy człowieka zrzuciwszy i myśli dziewicze,
Wzięłaś na się postawę i piórka słowicze?
Czyli sie w czyścu czyścisz, jesli z strony ciała
Jakakolwiek zmazeczka na tobie została?
Czyś po śmierci tam poszła, kędyś pierwej była,
Niżeś sie na mą ciężką żałość urodziła?
Gdzieśkolwiek jest, jesliś jest, lituj mej żałości,
A nie możesz li w onej dawnej swej całości,
Pociesz mię, jako możesz, a staw sie przede mną
Lubo snem, lubo cieniem, lub marą nikczemną.
Чергові питання відповідають уявленням різних релігійних систем. «Wszystki nieba» – це алюзія до християнсько-платонівських уявлень про сім небесних сфер. «Wyspy szcześliwe» - античний топос, у якому зосередилися уявлення про втрачений щасливий край без турбот і праці. Ще в XVI ст. мандрівники сподівалися знайти цю загублену країну. «Zdrój niepomny» - це Лета, річка забуття, через яку в античній міфології переправляв померлих згаданий тут же Харон. «Piórka słowicze» - це данина «Метаморфозам» Овідія, в яких розповідалося про перетворення людей на птахів, звірів і рослини. «Czyściec» - поняття католицького вчення, введене в 1439 р. і підтверджене у 1562 р. Жодне із відомих поетові уявлень про загробне життя не приносить йому певности.
У наступних Тренах до останнього XIX, поет хоче знайти себе. Він каже, що саме він, а не Оршуля, повинен був померти, тому що це нормально, що першими вмирають батьки. Він намагається погодитися з тим, що сталося. Хоче прийняти смерть дочки. Кохановський скеровує своє полемічне піднесення до найбільшого для гуманістів авторитету – Цицерона (Arpina – бо Цицерон походив із містечка Арпіна, нині Арпіно, в Лації), котрий репрезентував близьку поетові життєву стратегію. У ХVI трені він пише:
Przecz z płaczem idziesz, Arpinie wymowny,
Z miłej ojczyzny? Wszak nie Rzym budowny,
Ale świat wszystek Miastem jest mądremu
Widzeniu
twemu.
Czemu tak barzo córki swej żałujesz?
Wszak sie ty tylko sromoty wiarujesz;
Insze wszelakie u ciebie przygody
Ledwe
nie gody.
Śmierć, mówisz, straszna tylko niezbożnemu;
Przeczże sie tobie umrzeć cnotliwemu
Nie chciało, kiedyś prze dotkliwą mowę
Miał
podać głowę?
Криза, викликана смертю доньки, поставила під сумнів властивий гуманізмові оптимістичний погляд на світ. Але вона не змінила загальних засад гуманістичної релігійности Кохановського. Це релігійність стилю життя й відчуття відповідальности за власну долю.
У XIX Трені уві сні приходить до поета його мати на руках з Оршулою, яка виглядає як жива. Мати лає поета за те, що він не вірив у життя після смерті і радить йому дивитися в майбутнє. Цей твір дає надію на те, що батько ще зустрінеться зі своєю дочкою:
Tać jest władza fortuny, mój namilszy synie,
Że nie tak uskarżać sie, kiedy nam co zginie,
Jako dziękować trzeba, że wżdam co zostało,
Bo to wszytko nieszczeście w ręku swoich miało.
A tak i ty, folgując prawu powszechnemu,
Zagródź drogę do serca upadkowi swemu,
A w to patrzaj, co uszło ręku złej przygody:
Zyskiem człowiek zwać musi, w czym nie popadł szkody.
Як, у якій послідовності поставали трени – невідомо. Можливо, автор надав їм певної циклічности вже по написанні. Композиція збірки демонструє історію філософської кризи, викликаної пережитим ударом. Трени насичені апострофами, коли слідом за загальними розміркуваннями йде звертання до якоїсь конкретної особи з-поміж слухачів чи до уявного образу, та риторичними питаннями. Для них властивий піднесений і патетичний стиль.
«Fraszki» (1584)
Фрашки - різновид епіграми у польській поезії, коротенький жартівливий чи сатиричний твір з актуальною чи етичною проблематикою, інколи з ознаками філософствування, виповнений каламбурами, сентенціями. Може мати від двох до двадцяти віршових рядків. Жанр цей створив сам Кохановський, він же дав йому назву.
Кохановський писав фрашки протягом усього життя, а перед смертю подав їх до друку. Опубліковані вони були в Лазаревій друкарні в Кракові 1584 р. У цій книзі не було дотримано хронологічного принципу появи творів, хоча в перших двох книгах переважають фрашки, написані раніше, в придворний період, а в третій – пізніші. Мотиви фрашок використовують фабули анекдотів, у творах наводяться імена героїв описаних подій і адресатів. Близько 50 творів запозичують сюжети з «Антології Плануда» - збірки, упорядкованої візантійським монахом Максимом Планудом (Μάξιμος Πλανούδης; бл. 1255 — бл. 1305) й виданої 1494 р.
Фрашки – це не просто хроніка особистого життя поета. Співтворцями роздумів, на основі яких постають фрашки, є особисті переживання, справжні випадки, успадковані роздуми, літературні мотиви. Спостерігаючи дійсність, Кохановський надає їй естетичної якості: чару, іронії, жарту.
Більшість фрашок Кохановський пише до когось або до чогось (Do doktora, Do Jana, Do Kachny), на когось (Barbarę, Na dom w Czernolesie), комусь призначає (Epitafium dziecięciu, Nagrobek opiłej babie), про когось або про щось у них оповідає (O Gąsce, O Miłości). Така стилізація назв визначає мережу стосунків, у якій поетичні ситуації постають поряд із особистими переживаннями, літературними стереотипами й неповторними подіями. Чинник, який структурує цю розмаїтість, є центральна оповідна перспектива: поет, який читає, розмірковує, пригадує, радить, застерігає.
У першій і третій фрашках Кохановський варіює думку про те, що людське життя є даремною боротьбою з мінливою Долею. Це жарти, але гіркі жарти. Поет ніби затуляється від небезпек світу кпинами, сполученими з похвалами побаченому й пережитому.
1. Do gościa
Jesli darmo
masz te książki,
A spełna w wacku pieniążki,
Chwalę twą rzecz, gościu-bracie,
Bo nie przydziesz ku utracie;
Ale jeśliś dał co z taszki,
Nie kupiłeś, jedno fraszki.
3. O żywocie ludzkim
Fraszki to
wszytko, cokolwiek myślemy,
Fraszki to wszytko, cokolwiek czyniemy;
Nie masz na świecie żadnej pewnej rzeczy,
Próżno tu człowiek ma co mieć na pieczy.
Zacność, uroda, moc, pieniądze, sława,
Wszystko to minie jako polna trawa;
Naśmiawszy się nam i naszym porządkom,
Wemkną nas w mieszek, jako czynią łątkom.
Останні два рядки
відсилають нас до давнього топосу «teatrum mundi» -«світ як театр». Людина, як актор,
зігравши свою роль, сходить зі сцени. У Кохановського це і дотеп, і
пересторога. Йдеться про театр маріонеток (łątka 1. owad z rodziny łątkowatych, o ciele
wysmukłym, zielono lub niebiesko zabarwionym, mający dwie pary błoniastych,
wydłużonych skrzydeł;
2. w budownictwie ludowym: pionowy słup z wyżłobionymi bocznymi rowkami, do
których wsuwa się zaciosane bierwiona lub belki;
3. dawniej: lalka, kukiełka, marionetka).
Часто Кохановський розповідає анекдот без якоїсь ідеї – нібито тільки для приємности та розваги. Авторська концепція формується цілісним і загостреним розвитком думки, що провадить від початку до кінця твору.
Героєм фрашки «O doktorze Hiszpanie» є придворний правник і поет, полонізований іспанець Петро Роїзій. Фрашка складається з фраґментів діялогу, що чудово відтворює атмосферу придворних розваг. Героя епіграми звали Pedro Ruiz de Moros. Він народився бл. 1506 р. в Арагоні, а помер 1571 р. у Вільні. Він не лікар, а доктор права, вихованець університетів Болонії і Падуї. ДО Кракова він прибув 1542 р. завдяки єпископові Петрові Ґамрату. Він був короткозорим, носив бороду. Був близький до останніх Ягеллонів, особливо до Сигизмунда Августа. 1550 р. він залишив Краківський університет і перебрався до королівського двору. Помер у Вільні, де займався юридичною практикою, а також навчав права і грецької мови. Писав вірші.
O doktorze Hiszpanie
- Nasz dobry doktor spać się od nas bierze,
Ani chce z nami doczekać wieczerze.
- Dajcie mu pokój! najdziem go w pościeli,
A sami przedsię bywajmy weseli!
- Już po wieczerzy, pódźmy do Hiszpana!
- Ba, wierę, pódźmy, ale nie bez dzbana.
- Puszczaj, doktorze, towarzyszu miły!
Doktor nie puścił, ale drzwi puściły.
- Jedna nie wadzi, daj ci Boże zdrowie!
- By jeno jedna - doktor na to powie.
Od jednej przyszło aż więc do dziewiąci,
A doktorowi mózg się we łbie mąci.
- Trudny - powiada - mój rząd z tymi pany:
Szedłem spać trzeźwio, a wstanę pijany.
Пуантом тут є дотепне закінчення ситуації: доктор не пустив, але пустили двері.
Фрашка прагне до афористичности як до формули знання про життя і поведінки. Це може бути узагальнена сентенція, але може бути й фривольна сентенція, двозначний дотеп. Часом Кохановський вдається до елементів високого стилю ніби навмисне, щоб знизити його прикінцевим жартівливим трактуванням теми.
Неодноразово з’являються в фрашках любовні мотиви, часом фривольні. Відчувається тяжіння до античних взірців, можливо, за посередництвом Франческо Петрарки та його наслідувачів.
Sen
Uciekałem przez sen w nocy,
Mając skrzydła ku pomocy,
Lecz mię miłość poimała,
Choć na nogach ołów miała.
Hanno, co to znamionuje?
Podobno mi praktykuje,
Że ja, będąc uwikłany
Tymi i owymi pany,
Wszytkich inszych łatwie zbędę -
Tobie służyć wiecznie będę.
Низка фрашок виявляє простоту й брак вишуканости. Поет виявляє стилістичну різнорідність. Він вправляється у володінні мовними ресурсами й демонструє їхнє багатство та своє панування над мовою.
Він вдається до словесної гри, експерименту. Наприклад, фрашка Raki написана на взірець versus cancrini – віршів, які можна читати двома способами - зліва направо і справа наліво, а іноді також від початку до кінця і від кінця до початку. Читання в зворотньому порядку, як правило, виявляє почуття, протилежні тому, яке міститься у тексті, який зазвичай читається:
|
Odczytanie normalne |
Odczytanie wspak |
|
Folgujmy
paniom nie sobie, ma rada: |
Rada ma
sobie, nie paniom folgujmy |
Кожен вірш, читаючись від кінця до початку, зберігає сенс, ритм і риму, змінюється тільки на протилежне значення пересторог і порад.
Серед фрашок трапляються антиклерикальні, але разом із тим об’єктом висміювання стають і протестанти. Загалом Кохановський, лишаючись вірним Католицької Церкви, виявляє прагнення уникнути участи в релігійних дискусіях, зайняти гуманістичну позицію понад суперечками. В одній із фрашок він ганить папського нунція за спонукання короля застосувати суворі заходи проти поширення протестантизму:
Na posła papieskiego
Pośle papieski rzymskiego narodu,
Uczysz nas drogi, a sam chybiasz brodu.
Nawracaj lepiej niżli twój woźnica,
Strzeż nas tam zawieźć, gdzie płacz i tesknica.
Вірш фрашок силабічний із великою розмаїтістю розмірів: п’яти-, семи-, восьми-, десяти-, одинадцяти-, дванадцяти-, тринадцяти- й чотирнадцятискладові. Десятискладові мають два різновиди: 4+6 та 5+5; тринадцятискладові – 7+6 та 8+5.
Частина віршів має строфічну будову, частина – ні. Строфи мають суміжне римування: aabb. Є три сонети, кожен із яких має дещо іншу строфіку:
abba abba cdc dcd
abba abba cdc dee
abba cddc efe fgg