Історія українського літературознавства
Міністерство освіти та науки України
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
Кафедра історії української літератури
Історія українського літературознавства
Програма з фаху «Українська мова та література» (10 семестр)
Упорядник: архиєпископ Ігор Ісіченко, д-р філол. наук, проф.
Харків - 2022
Вступ. Історіографічний аспект наукового дослідження. Античні витоки літературознавчої науки (теорія наслідування - мімесіс, "Поетика" і "Риторика" Арістотеля, "Послання до Пісонів" Горація, софісти, твори Цицерона). Середні Віки й ранньомодерні часи. Поетика і риторика в колі "семи вільних наук". Мережа університетів. Поетики Юлія Скалігера, Якова Понтана, Нікола Буало. Формування академічних шкіл: міфологічної (Вільгельм і Якоб Грімм, Адальберт Кун, Фрідріх Макс Мюллер), біографічної (Шарль Огюстен Сент-Бев), культурно-історичної (Іпполіт Тен), порівняльної (Теодор Бенфей).
Літературознавчі уявлення Середньовіччя і ранньомодерної доби. Трактат Георгія Хировоска «О образіх» і його руська рецепція. Гуманістична культура в Україні епохи Ренесансу. Єзуїтська «Ratio Studiorum» та її вплив на українське шкільництво. "Сім вільних наук" у братських школах, Острозькій академії, Києво-Могилянській академії. Курси поетики 1637 р., «Fons Castalius» (1685), Феофана Прокоповича, Митрофана Довгалевського, Георгія Кониського. Курси риторики Йосифа Кононовича-Горбацького, Йоаникія Ґалятовського, Феофана Прокоповича.
Літературознавство в епоху Просвітительства та Романтизму. Раціоналізм Просвітительства. Класицистична естетика. Археографічні дослідження й зацікавлення старовиною. Публікація "Слова о полку Ігоревім".Школа скептиків. Харківський університет і розвиток журналістики. Просвітнє товариство Івана Могильницького в Перемишлі. Мовні дискусії. Національно-визвольні рухи й «слов’янське відродження». Галицькі будителі; перший нарис історії української літератури Івана Вагилевича. Критичні статті Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша.
Університетське літературознавство епохи імперій. Михайло Максимович у Київському університеті. Київська духовна академія: Степан Голубєв, Микола Петров, Федір Титов. Кафедра руської словесности Львівського універститету: історія заснування, професори Яків Головацький, Омелян Огоновський, Олександр Колесса, Кирило Студинський. Харківський університет: Іван Рижський, Ізмаїл Срезневський, Олександр Потебня, Микола Сумцов.
Наукове товариство імені Шевченка як осередок літературознавчих досліджень. Історія заснування. Реформа 1892 р. «Епоха Грушевського» (1897-1913). Видання НТШ: «Записки Наукового товариства імени Шевченка», «Пам’ятки українсько-руської мови і літератури». Олександр Барвінський, Василь Щурат, Михайло Возняк. Наукова діяльність НТШ в США, Канаді, Західній Європі. «Енциклопедія українознавства».
Іван Франко - літературознавець. Методологічні засади; «Література, її завдання і найважніші ціхи». Дисертаційні праці: «Варлаам і Йоасаф, Старохристиянський духовний роман і його літературна історія», «Іван Вишенський і його твори». Літературно-критичні публікації. Коло літературознавчих зацікавлень. Історико-літературні курси.
Українське наукове товариство і семінарій Володимира Перетца. Заснування і діяльність УНТ (1907-1921). «Записки УНТ», журнал «Україна». Володимир Перетц і його наукова біографія. Організація і напрямки діяльности «Семінарію». Вихованці «Семінарію»: Варвара Адріанова-Перетц, Сергій Бугославський, Микола Ґудзій, Сергій Маслов, Олександр Назаревський, митрополит Іларіон Огієнко, Леонід Білецький, Олександр Багрій.
Всеукраїнська академія наук та її літературознавчі осередки. Заснування та устрій ВУАН. Історико-філологічний відділ, Постійна комісія для видання пам’яток мови, письменства та історії. Праці Сергія Єфремова, Агатангела Кримського. «Записки Історико-філологічного відділу ВУАН» (1919-1931). Комісія давнього українського письменства. Процес СВУ і розгром ВУАН.
Дмитро Донцов і Дмитро Чижевський. Дмитро Донцов як ідеолог націоналізму й літературний критик. «Літературно-науковий вісник» (1922-1932) і «Вістник» (1933-1939) за редакцією Дмитра Донцова. Дмитро Чижевський: біографія, філософські праці. Дослідження українського літературного бароко. «Історія української літератури: Від початків до доби реалізму» (1956). Викладацька праця. Дослідження зі славістики.
Марксистсько-ленінське літературознавство і феномен вульгарного соціологізму. Теоретичні засади: вчення про суспільно-економічні формації, про базис і надбудову, про класи і класову боротьбу. Доктрина «соціалістичного реалізму». Вульгарно-соціологічна інтерпретація літературного процесу. Володимир Коряк, Самійло Щупак, Яків Савченко.
Україністика в орбіті зарубіжного літературознавства. Наукові центри української міжвоєнної еміграції: Український вільний університет, Український науковий інститут. Україністика в Краківському університеті: Богдан Лепкий, Ришард Лужний, Володимир Мокрий. Український католицький університет у Римі; літературознавчі зацікавлення науковців-василіян, «Записки Чину святого Василія Великого». Українське літературознавство у Варшавському університеті: «Варшавські українознавчі зошити», Стефан Козак. Українські аспекти діяльності Інституту російської літератури (Пушкінського Дому), Інституту слов’янознавства РАН. Варвара Адріанова-Перетц, Дмитро Лихачов, Людмила Софронова. Український науковий інститут Гарвардського університету; Григорій Грабович. Канадський інститут українських студій; програма Данила Струка з української літератури.
Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка (1926-1991). Заснування; Дмитро Багалій і Євген Шабліовський як директори. Праці Єремії Айзенштока. Розгром інституту. Перебудова в Інститут літератури АН УРСР. Олександр Білецький як директор і науковець. Драма курсу історії української літератури. Ілля Стебун. Епоха Микити Шамоти. Репресії. Багатотомні видання творів письменників. Восьмитомний курс історії української літератури. Журнал "Радянське літературознавство".
Тенденції розвитку сучасного українського літературознавства. Міжнародна асоціація україністів і розширення кола наукових контактів. Оновлення методології. Відкриття «розстріляного відродження», літератури діаспори й дисидентів. Змагання кон’юнктурності й академізму. Виклик науковометричних баз. Зміни книжкового ринку й нові перспективи інформаційних мереж.